Як вести щоденник побічних ефектів, яким лікар справді може скористатися
«У мене була нудота» — це одне слово відповіді на шість запитань. Національний інститут старіння (NIA) публікує список, який проходить лікар: коли це почалося, о якій порі доби, скільки триває, як часто, чи стає краще або гірше і чи заважає це вам робити звичні справи, — а щоденник, у якому записано лише назву симптому, не відповідає на жодне з них. Ось що записувати натомість, а також одне додаткове поле, важливе тут і майже ніде більше.
Шість запитань, дослівно
Зі сторінки NIA для пацієнтів, без змін: «Лікар запитає, коли почалися ваші симптоми, о якій порі доби вони виникають, скільки тривають (секунди? дні?), як часто трапляються, чи здається, що вони посилюються чи слабшають, і чи заважають вони вам виходити з дому або займатися звичними справами».
Кожне з них — це поле, і кожне легко записати в момент і неможливо відтворити пізніше:
- Коли почалося — дата, а не «кілька тижнів тому».
- О якій порі доби — поле, яке перетворює симптом на закономірність.
- Скільки тривало — двадцять хвилин і два дні — різні проблеми.
- Як часто — це існує, лише якщо ви записували й ті випадки, які були настільки легкими, що їх легко забути.
- Краще чи гірше — порівняння між записами, тож потрібно більше одного.
- Чи заважало це вам робити справи — найближче до міри вираженості, що не залежить від вашого настрою того дня.
Та сама сторінка додає запитання, які варто поставити собі: «Чи щось із того, що я роблю, полегшує симптоми? Чи погіршує?» Цій відповіді місце в полі нотаток, вашими словами.
Сьоме поле: коли це сталося відносно дози
Загальним порадам щодо симптомів немає причини про це питати. Але на щотижневій ін’єкції це найінформативніше, що може містити запис, бо це єдине порівняння, яке відрізняє «мені якось погано» від закономірності з формою: стабільно наступного дня після дози, стабільно перед наступною або розкидано без зв’язку з жодною.
Уважно зверніть увагу, що це доводить, а що ні. Симптом, який знову й знову припадає на день після дози, — це послідовність, а не доведена причина: дані досліджень цих препаратів включають людей на плацебо, які скаржилися на те саме. Закономірність дає лікарю щось конкретне для роботи замість враження.
Вираженість: цифра, яку ви щоразу використовуєте однаково
Шкала не вимірює нічого абсолютного, і жоден щоденник не змусить «6 із 10» означати те саме для двох людей. Що вона може — зробити ваші власні записи порівнянними між собою, а більше для «стає краще чи гірше» й не треба. Правило, яке змушує це працювати, нудне: виберіть шкалу й застосовуйте її однаково і в поганий тиждень, і в добрий. Шкала, яка непомітно повзе вгору, коли ви роздратовані, записує ваше роздратування.
Що ще має бути в записі
Дві речі, які не є симптомами, і обидві є у власній формі FDA для повідомлення споживачами про проблеми з ліками:
- Усе інше, що ви приймаєте — рецептурне й ні, включно з вітамінами й добавками. Взаємодії — це те, що лікар не може перевірити щодо того, про що йому не сказали.
- Дати лікування — коли почали цей препарат і коли востаннє змінювалася доза. Майже кожне запитання про те, чи щось вщухає, насправді стосується тижнів від однієї з цих двох дат.
Щоденник — це не сортування за терміновістю. Важкі чи раптові симптоми — не те, що записують і переглядають пізніше. Сильний біль у животі, тривале блювання, ознаки зневоднення чи алергічної реакції означають, що треба негайно звернутися до лікаря або зателефонувати на місцевий номер екстреної допомоги — 911 у США й Канаді, 999 або 112 у Великій Британії, 112 у Європейському Союзі та Туреччині. Посібник про побічні ефекти перелічує, що належить до цієї категорії. Записати це потім корисно; записати замість — ні.
Чого не записувати
Дві звички роблять щоденник тим менш корисним, чим старанніше його ведуть. Перша — записувати висновок замість спостереження: «гастрит» замість «печіння, верх живота, через дві години після їжі, близько години». Друга — записувати лише погані дні. Низка записів, у яких нічого немає, — це інформація: саме відносно неї вимірюється «як часто», а без неї кожен симптом здається постійним.
Три дотики — в момент, коли це стається
Одинадцять поширених симптомів з вираженістю, яку обираєте ви, записані тоді, коли це стається, а не відтворені на прийомі, і показані поруч з ін’єкціями, тож час видно, а не згадується. Це потрапляє у звіт для лікаря, якщо ви включите цей розділ.
Завантажити застосунок Як працює щоденник →Запитання
Як часто в ньому писати?
Коли щось стається, і не інакше. Щоденник, що вимагає щоденного запису, стає обов’язком, а потім — прогалиною; той, що фіксує події, зберігає цінність, навіть якщо два тижні в ньому нічого немає.
Чи варто записувати щось легке?
Так, і саме такі записи люди пропускають. «Як часто» і «чи стає краще» — це лічба, а лічба лише з поганих днів відповідає на інше запитання, ніж те, що ставлять.
Чи писати, що, на мою думку, це спричинило?
Пишіть, що помітили, а теорію — в нотатку, як теорію. Спостереження залишається корисним, навіть коли виявляється, що причина була в іншому; висновок, записаний як факт, непомітно скеровує всіх, хто читатиме його потім, зокрема вас.
Чи хоче лікар бачити все?
Зазвичай форму, а не кожен запис: що, як часто, наскільки сильно і як це співвідносилося з дозами. Підсумок за період від останнього візиту — форма, що вміщується в час прийому.
Чи може щоденник сказати, чи це спричиняє препарат?
Ні, і ця сторінка теж не може. Він може показати, що щось відбувається у стабільному зв’язку з вашими дозами, — і це запитання варто поставити лікарю: з датами, щоб він дивився на те саме, що й ви.
Освітня інформація, а не медична порада. Dozify — застосунок для особистого відстеження, а не медичний виріб. Ця сторінка описує, як записувати власні спостереження; вона не тлумачить симптоми, не визначає причин і не рекомендує лікування. Якщо у вас важкі симптоми, зверніться по медичну допомогу або зателефонуйте на місцевий номер екстреної допомоги.